Наголошуємо, на сьогодні, в умовах загальнонаціонального карантину, учнівська молодь переважно спілкується в соціальних мережах. Тому педагогічним працівникам, батькам, громаді більшу увагу слід приділити своїм учням, дітям, школярам та студентам.

  Від булінгу до кібербулінгу

     КІБЕРБУЛІНГ – психологічне насильство та агресія у соціальних мережах. Віртуальні агресори публікують інформацію, яка принижує жертву, відправляють їй повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.

КІБЕРБУЛІНГ може починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі інтернет.

Різновиди кібербулінгу:

– використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму;

– анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова;

– кіберпереслідування – це одна з найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття, зґвалтування. Кривдники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя;

– тролінг – розміщення в Інтернеті провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками;

– хепі-слепінг  (“радісне побиття”) – назва закріплена за відеороликами із записами реальних сцен насильства, які розміщуються в мережі Інтернет  без згоди жертви;

– сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама;

– відчуження – будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення з неї сприймається дуже гостро, болісно. У дитини падає самооцінка, руйнується його нормальний емоційний фон.

Причини та ознаки кібербулінгу.

         Дуже часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Таким чином,  булінг сьогодні стає кібербулінгом. На цей факт слід звертати увагу батьків, особливо, якщо були випадки знущань з їх дитини .

         Але в соціальних мережах діти можуть спілкуватись і з людьми, яких вони зовсім не знають в реальному житті. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.

КІБЕРБУЛІНГ МАЄ ДЕКІЛЬКА ПРОЯВІВ (ОЗНАК),

ЖОДЕН З ЯКИХ НЕ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МОЖНА ІГНОРУВАТИ:

– відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;

– троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);

– демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;

– створення груп ненависті до конкретної дитини;

– пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;

– провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”, “Червона сова” та ін.);

– надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям).

Наслідки кібербулінгу:

– психологічно зламана особистість;

– замкненість у собі;

– відчуження від реального життя;

– боязнь спілкуватися з однолітками;

– суїцидальні наміри;

– адміністративна та кримінальна відповідальність (штраф, ув`язнення);

– осуд оточуючих.

 Рекомендації батькам  щодо виявлення випадків цькування та захисту дитини від кібербулінгу.

 Щоб захистити дитину від кібербулінгу треба:

– здійснювати батьківський контроль (але робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – можна обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати історію браузеру);

– застерігати від передачі інформації у мережі.

Пояснювати, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – ця і подібна інформація має бути конфіденційною;

– навчити молодь критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в вірогідності – звертатися до дорослих за допомогою;

– розказувати дітям про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.

Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь.

На це є декілька причин:

• страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
• страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
• страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
• страх з’сувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.

         Наголошуємо на тому, що боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Тому, найкраще що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації дитина одразу ж  буде звертались по допомогу дорослих, яким довіряє.

ШАНОВНІ ДОРОСЛІ!

Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, адже, бути уважними, розуміючими, турботливими, ніжними, люблячими  – так просто. Любіть своїх дітей.  Бажаємо Вам і вашим родинам – здоров’я, щастя і любові!